возівня
ВОЗІВНЯ, і, ж. Повітка для воза, саней і т. ін. Трохи здригаючися з холоду, побіг [Демид] до возівні, витяг плуга і запріг удвох з погоничем воли (Гр., II, 1963, 62); В тій хвилі від нашої возівні почувся дзвоник (Фр., IV, 1950, 363); Поки Оксен, ухопившись за голоблі, викочував з возівні воза, Свирид вивів жеребця, викинув услід збрую (Дім., І будуть люди, 1964, 85).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | возівня | возівні |
Родовий | возівні | возівень, возовня |
Давальний | возівні | возівням |
Знахідний | возівню | возівні |
Орудний | возівнею | возівнями |
Місцевий | на/у возівні | на/у возівнях |
Кличний | возівне | возівні |
возовня
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | возовня | возовні |
Родовий | возовні | возовень, возівня |
Давальний | возовні | возовням |
Знахідний | возовню | возовні |
Орудний | возовнею | возовнями |
Місцевий | на/у возовні | на/у возовнях |
Кличний | возовне | возовні |