волоття
ВОЛОТТЯ, я, с. Збірн. до волоть і волот. Овес і ячмені гналися в колос, просо вже схилялося молодим волоттям до землі (Кучер, Трудна любов, 1960, 603); Щільною стіною підвівся сухий з сиво-рожевим, волоттям очерет (Стельмах, Хліб.., 1959, 226); Звісивши важке й буйне волоття, просо стояло, як очерет (Вітч., 5, 1949, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | волоття | |
Родовий | волоття | |
Давальний | волоттю | |
Знахідний | волоття | |
Орудний | волоттям | |
Місцевий | на/у волотті | |
Кличний | волоття |
волоть
ВОЛОТЬ, і, ж. Суцвіття трав'янистих (іноді кущових) рослин, яке складається з дрібних колосків, що утворюють кетяг. Суцвіття вівсюга - волоть, яка складається з окремих колосків (Бур'яни.., 1957, 27); Збирати просо починаємо, коли зерно в середній частині волоті досягло воскової стиглості (Колг. Укр., 6, 1957, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | волоть | волоті |
Родовий | волоті | волотей |
Давальний | волоті | волотям |
Знахідний | волоть | волоті |
Орудний | волоттю | волотями |
Місцевий | на/у волоті | на/у волотях |
Кличний | волоте | волоті |