волоктися
ВОЛОКТИСЯ, очуся, очешся і розм: ВОЛІКТИСЯ, ічуся, ічешся; мин. ч. волікся, волоклася, лося і воліклася, лося; недок. 1. Тягтися по поверхні чого-небудь. Як був прив'язаний до львиного хвоста, так і волікся [Вовк] за ним усю дорогу (Фр., IV, 1950, 53); Ясна сукня волоклась по землі (Л. Укр., III, 1952, 612); Від стайні волікся за сірим жеребцем.. Карпо й кричав: - Люди, ось Драчів жеребець... Пан переховував! (Панч, III, 1956, 138).
2. розм. Іти, їхати слідом за ким-небудь. Де-де буйні отари Товпилися з стаєнь на пасовисько, - За ними волоклись лінивим ходом Невиспані, обдерті вівчарі - Раби (Фр., XIII, 1954, 205); За ними [каменотесами] в хвості волікся пригноблений смутний семінарський [постачальник] (Вас., І, 1959, 243); // Іти, ходити дуже повільно (від старості, утоми і т. ін.). Ледве можна було її [жінку] пізнати. Лише воліклась під вагою щоденної важкої журби (Коб., І, 1956, 101); // Повільно пересуватися, рухатися (про хмари тощо). Хмари чорні, важкі волоклись по небу (Вовчок, І, 1955, 247).
3. розм. Постійно міняти місцеперебування; бурлакувати, мандрувати. І не знаю. Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь (Шевч., І, 1951, 349); * Образно. Годі, годі, лиха доле, шляхом волоктися (Чуб., V, 1874, 478).
4. перен. Тривати, продовжуватися (про вирішення якогось питання, справи і т. ін.). Се не довго волоклося (Сл. Гр.); // Поволі тягтися, минати (про час). Сумно, поволі, важко волікся час у повдовілій хаті (Фр., І, 1955, 141).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волочуся | волочемося |
2 особа | волочешся | волочетеся |
3 особа | волочеться | волочуться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волоктимуся | волоктимемося |
2 особа | волоктимешся | волоктиметеся |
3 особа | волоктиметься | волоктимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | волікся | волоклися |
Жіночий рід | волоклася | |
Середній рід | волоклося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волочімося | |
2 особа | волочись | волочіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | волочучись | |
Минулий час | волікшись |
волочитися
ВОЛОЧИТИСЯ, очуся, очишся, недок. 1. Тягтися по поверхні чого-небудь. Важкий шлейф чорної сукні.. волочився за нею, як хвіст у гордого павича (Н.-Лев., II, 1956, 77); Підбите крило все дужче одвисало й волочилося по землі (Шиян, Гроза.., 1956, 752).
2. Іти, їхати слідом за ким-небудь. [Ю д а:] Я дбав про харч, про хату для гурту цілого і про старців, що меткою за нами волочились (Л. Укр., III, 1952, 138); Деяка худобина.. буває іноді така, що не можна її забути.., держиться його [чоловіка] й волочиться за ним, як та тінь (Коб., II, 1956, 184); // Іти, ходити дуже повільно (від старості, утоми і т. ін.). Я старий, слабовитий, А ще в ліс волочуся часом.. сухого гілляччя вломити (Фр., XIII, 1954, 136); // Носитися, возитися з чимсь (звичайно без бажання, без потреби). Тепер же одважусь зробити Вам одну велику прикрість - послати на Ваше ймення свої зимові речі, бо волочитись мені з ними, може по цілій Європі, не випадає (Л. Укр., V, 1956, 175).
3. розм. Постійно змінювати місцеперебування; мандрувати, бродяжити. Були Денис, Остап, Овсій І всі троянці, що втопились, Як на човнах з ним волочились (Котл., І, 1952, 146); Він волочився все життя хтозна-де (Турч., Зорі.., 1950, 212); // зневажл. Вештатися без діла; тинятися. - А де ж ти, волоцюго, волочився до цього часу? - крикнула Кайдашиха з хати (Н.-Лев., II, 1956, 269); - Чого се ти так волочишся без усякого діла, Гаво, - запитав його раз старий Февель (Фр., III, 1950, 53).
@ Волочитися по світу - ходити скрізь без мети; блукати. І не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь... (Шевч., І, 1951, 349).
4. розм. Упадати за ким-небудь, виявляючи свою закоханість, любов, прихильність. Згадала я [Зозуля] зозульників дурних, - Бодай вони мандрикою вдавились, - Як кукувала я - за мною волочились, Тепер хоч би один на сміх... (Гл., Вибр., 1957,183); - За добрим мужем жінка не дозволить собі, щоб за нею волочився нехай і такий красень, як ти... (Ле, Міжгір'я, 1953, 42); // Мати любовні стосунки з ким-небудь. [Бабич:] Люди.. кажуть, що вона дуже поганий приклад дає, вибачте,.. з тим Гурманом волочиться (Фр., IX, 1952, 138).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волочуся | волочимося |
2 особа | волочишся | волочитеся |
3 особа | волочиться | волочаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волочитимуся | волочитимемося |
2 особа | волочитимешся | волочитиметеся |
3 особа | волочитиметься | волочитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | волочився | волочилися |
Жіночий рід | волочилася | |
Середній рід | волочилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волочімося | |
2 особа | волочись | волочіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | волочачись | |
Минулий час | волочившись |