воляр
ВОЛЯР, а, ч. Те саме, що воловик 1. Почав воляр трубить (Сл. Гр.); Оксен проводив засідання правління по-своєму. Він не обмежувався одними лише членами правління, а радо приймав усіх, хто бажав бути присутнім, так що на засіданні були і волярі, і пташниці, і конюхи, .. і просто рядові члени колгоспу (Тют., Вир, 1964, 118).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | воляр | волярі |
Родовий | воляра | волярів |
Давальний | воляреві, воляру | волярам |
Знахідний | воляра | волярів |
Орудний | волярем | волярами |
Місцевий | на/у волярі, воляру, воляреві | на/у волярах |
Кличний | воляре | волярі |