восковий
ВОСКОВИЙ, а, е. 1. Зробл. з воску. Тримаючи в руках великі воскові свічки, вони сходами спустились у глибоке Підземелля (Скл., Святослав, 1959, 559); // Укритий або просочений воском. Сапфо щось пише на восковій табличці (Л. Укр., III, 1952, 722); Світло падало знизу і просвічувало крізь восковий папір (Кучер, Чорноморці, 1956, 425).
@ Воскова міль - міль, що паразитує на стільниках. Личинки воскової молі знищують стільники (Бджільн., 1956, 73).
2. перен. М'який, податливий (про людську вдачу). Воскова вдача: аби до тепла, так і тане (Укр.. присл.., 1955, 247); - Жіночка трапилась ласкава, просто-таки. воскова (Збан., Єдина, 1959, 137).
3. Який має колір воску; блідо-жовтий. - Ви б порадились [у] лікаря.., - говорив о. Василь, зупиняючи погляд на її восковому лиці (Коцюб., I, 1955, 331);
В тіні під грушею біліли вискреблені до воскового кольору лавочка і стіл (Сенч., Опов., 1959, 30).
@ Воскова стиглість - передостання фаза стиглості зерна, у якій воно починає жовтіти. Під час воскової стиглості зерно ще міцно тримається в колосі (Колг. Укр., 1, 1957, 6).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | восковий | воскова | воскове | воскові |
Родовий | воскового | воскової | воскового | воскових |
Давальний | восковому | восковій | восковому | восковим |
Знахідний | восковий, воскового | воскову | воскове | воскові, воскових |
Орудний | восковим | восковою | восковим | восковими |
Місцевий | на/у восковому, восковім | на/у восковій | на/у восковому, восковім | на/у воскових |