воскреслий
ВОСКРЕСЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до воскреснути 1, 2. Втративши цікавість до воскреслого з мертвих Панька,.. всі [козаки] одвернулись од нього (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 423); // у знач. прикм. Грали трагедію "Страждання Христові",.. міф про померлого й воскреслого бога (Тулуб, Людолови, І, 1957, 150); Воскресле почуття людської гідності, радість перемоги й радянської спортивної гордості раптом охопили нас (Ю. Янов., І, 1958, 488).
2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що скреслий. В темряві ночі шумить воскресла річка (Коцюб., II, 1955, 261).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | воскреслий | воскресла | воскресле | воскреслі |
Родовий | воскреслого | воскреслої | воскреслого | воскреслих |
Давальний | воскреслому | воскреслій | воскреслому | воскреслим |
Знахідний | воскреслий, воскреслого | воскреслу | воскресле | воскреслі, воскреслих |
Орудний | воскреслим | воскреслою | воскреслим | воскреслими |
Місцевий | на/у воскреслому, воскреслім | на/у воскреслій | на/у воскреслому, воскреслім | на/у воскреслих |