впурхувати
ВПУРХУВАТИ (УПУРХУВАТИ), ую, уєш, недок.. ВПУРХНУТИ (УПУРХНУТИ), ну, неш, док. Пурхаючи, влітати куди-небудь (про птахів). Зайшов у кімнату гурт дівчат, зовсім юних, - наче зграйка солов'їв впурхнула (Веч. Київ, 10.VI 1957, 1); // перен. Легко й швидко вбігати куди-небудь. Впурхнула [Настуся] в мою горницю, ніби десь у вікно з зеленого садка (Н.-Лев., IV, 1956, 231); У двір легенько впурхнула Дуня Дацюк, ланкова на буряках (Кучер, Дорога.., 1958, 206).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | впурхую | впурхуємо |
2 особа | впурхуєш | впурхуєте |
3 особа | впурхує | впурхують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | впурхуватиму | впурхуватимемо |
2 особа | впурхуватимеш | впурхуватимете |
3 особа | впурхуватиме | впурхуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | впурхував | впурхували |
Жіночий рід | впурхувала | |
Середній рід | впурхувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | впурхуймо | |
2 особа | впурхуй | впурхуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | впурхуючи | |
Минулий час | впурхувавши |