всюдисущий
ВСЮДИСУЩИЙ (УСЮДИСУЩИЙ), а, е, книжн., заст. Який скрізь є, буває. Сюди не прорветься всюдисущий вітер, що гуляє зараз над землею (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 8); Особливо боявся він потрапляти на очі всюдисущих дітлахів (Іщук, Вербівчани, 1961, 20); // Про людину, яка всюди встигає, в усьому бере участь. Там, де, здавалося, пани от-от стануть на валах, з'являвся обкурений мушкетним димом Богун. Всюдисущий, дивовижно спокійний серед зойків і криків бойових (Кач., II, 1958, 487).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | всюдисущий | всюдисуща | всюдисуще | всюдисущі |
Родовий | всюдисущого | всюдисущої | всюдисущого | всюдисущих |
Давальний | всюдисущому | всюдисущій | всюдисущому | всюдисущим |
Знахідний | всюдисущий, всюдисущого | всюдисущу | всюдисуще | всюдисущі, всюдисущих |
Орудний | всюдисущим | всюдисущою | всюдисущим | всюдисущими |
Місцевий | на/у всюдисущому, всюдисущім | на/у всюдисущій | на/у всюдисущому, всюдисущім | на/у всюдисущих |