втовкмачений
ВТОВКМАЧЕНИЙ (УТОВКМАЧЕНИЙ), а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до втовкмачити. Ми мусили знову повертатись назад, щоб позабирати втовкмачені в грязюку наші речі (Досв., Вибр., 1959, 64).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | втовкмачений | втовкмачена | втовкмачене | втовкмачені |
Родовий | втовкмаченого | втовкмаченої | втовкмаченого | втовкмачених |
Давальний | втовкмаченому | втовкмаченій | втовкмаченому | втовкмаченим |
Знахідний | втовкмачений, втовкмаченого | втовкмачену | втовкмачене | втовкмачені, втовкмачених |
Орудний | втовкмаченим | втовкмаченою | втовкмаченим | втовкмаченими |
Місцевий | на/у втовкмаченому, втовкмаченім | на/у втовкмаченій | на/у втовкмаченому, втовкмаченім | на/у втовкмачених |