втілювач
ВТІЛЮВАЧ (УТІЛЮВАЧ), а, ч. Той, хто в конкретних формах реалізує чиїсь ідеї, задуми, мрії тощо. Автор сценарію ніби говорить режисерові, майбутньому втілювачу його задумів: не забувайте про рух (Довж., III, 1960, 157); Першим втілювачем і сценічним тлумачем п'єс Буревісника революції [М. Горького] був МХАТ (Мист., 1, 1955, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | втілювач | втілювачі |
Родовий | втілювача | втілювачів |
Давальний | втілювачеві, втілювачу | втілювачам |
Знахідний | втілювача | втілювачів |
Орудний | втілювачем | втілювачами |
Місцевий | на/у втілювачі, втілювачу, втілювачеві | на/у втілювачах |
Кличний | втілювачу | втілювачі |