вугіль
ВУГІЛЬ, гля, ч. 1. збірн. Те саме, що вугілля 1. Я пам'ятаю, у забої рубали вугіль шахтарі (Сос., Солов. далі, 1957, 59); Тевтоніє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала... (Тич., II, 1957, 161); * У порівн. Стало поночі, як в пізній темний вечір. Гори стали чорні, як вугіль (Н.-Лев., II, 1956, 389).
2. рідко. Те саме, що вуглина. Ходили ще дві баби-лікарки, - ті баби знов напували водою з трьома вуглями (Вовчок, VI, 1956, 248); Її [липи] кора була така чорна, що навіть тепер, на тлі хмарної ночі, вирізнялася, мов намальована вуглем на сірому полотні (Дмит., Наречена, 1959, 206).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вугіль | вуглі |
Родовий | вугля | вуглів |
Давальний | вуглеві, вуглю | вуглям |
Знахідний | вугіль | вуглі |
Орудний | вуглем | вуглями |
Місцевий | на/у вуглі | на/у вуглях |
Кличний | вуглю | вуглі |
вугля
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вугля | |
Родовий | вугля | |
Давальний | вуглю | |
Знахідний | вугля | |
Орудний | вуглям | |
Місцевий | на/у вуглі | |
Кличний | вугля |
вугол
ВУГОЛ, гла, ч. , діал. 1. Ріг (у 3 знач.). Цілими годинами ходив він по вулиці, ховаючись поза вуглами домів (Фр., VI, 1951, 249); Прикре непорозуміння скоїлось на тому вуглі стола, де.. сиділа Настя (Гончар, Таврія.., 1957, 36).
2. Кут у хаті і т. ін. [Кіндрат Антонович:] Як увійде було [бакалійник] у лавку, зараз на всі чотири вугли перехреститься (Кроп., II, 1958, 301).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вугол | вугли |
Родовий | вугла | вуглів |
Давальний | вуглові, вуглу | вуглам |
Знахідний | вугол | вугли |
Орудний | вуглом | вуглами |
Місцевий | на/у вуглі | на/у вуглах |
Кличний | вугле | вугли |