вуйна
ВУЙНА, и, ж., діал. 1. Тітка, сестра матері або дружина материного брата. І так вона лишилась сама. Сама. Бо хіба сина її покійної вуйни, Матфея, з другого села числити? (Коб., III, 1956, 534); Вуйни досягали його [Петрика] руками й гладили, як біле курятко, аби зі собою освоїти (Черемш., Тв., 1960, 35).
2. Про старшу віком жінку (звичайно при шанобливому звертанні). На сінокосі наздоганяє Оленку вуйна Калина Греблючка (Козл., Пов. і опов., 1949, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вуйна | вуйни |
Родовий | вуйни | вуйн |
Давальний | вуйні | вуйнам |
Знахідний | вуйну | вуйн |
Орудний | вуйною | вуйнами |
Місцевий | на/у вуйні | на/у вуйнах |
Кличний | вуйно | вуйни |