відбування
ВІДБУВАННЯ, я, с. Дія за знач. відбувати 1 і відбуватися 2. Австрійські селяни скрізь повставали і припиняли відбування феодальних повинностей (Нова іст., 1956, 158).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відбування | відбування |
Родовий | відбування | відбувань |
Давальний | відбуванню | відбуванням |
Знахідний | відбування | відбування |
Орудний | відбуванням | відбуваннями |
Місцевий | на/у відбуванні | на/у відбуваннях |
Кличний | відбування | відбування |