відвар
ВІДВАР, у, ч. Рідина, в якій що-небудь варилось. Дівчина випила приписану порцію відвару (Фр., II, 1950, 319); Тайфіде силоміць заливала їй у горло настоянку з лавровишні, змішану з огидним одваром ріжків (Тулуб, Людолови, I, 1957, 377); Чорні барвники можна добути з відварів кори дуба, ясена, крушини (Стол.-буд. справа, 1957, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відвар | відвари |
Родовий | відвару | відварів |
Давальний | відварові, відвару | відварам |
Знахідний | відвар | відвари |
Орудний | відваром | відварами |
Місцевий | на/у відварі | на/у відварах |
Кличний | відваре | відвари |
відварити
ВІДВАРИТИ див. відварювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відварю | відваримо |
2 особа | відвариш | відварите |
3 особа | відварить | відварять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відварив | відварили |
Жіночий рід | відварила | |
Середній рід | відварило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відварімо | |
2 особа | відвари | відваріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відваривши |