відвислий
ВІДВИСЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відвиснути. Приїхав з полку старший панич - ..з розумними, сірими очима, з товстою, униз одвислою губою (Мирний, II, 1954, 104); // у знач. прикм. Лиска [корова], - низенька з відвислим підгорлям.. - довірливо тягнеться до материної руки (Коз., Сальвія, 1959, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відвислий | відвисла | відвисле | відвислі |
Родовий | відвислого | відвислої | відвислого | відвислих |
Давальний | відвислому | відвислій | відвислому | відвислим |
Знахідний | відвислий, відвислого | відвислу | відвисле | відвислі, відвислих |
Орудний | відвислим | відвислою | відвислим | відвислими |
Місцевий | на/у відвислому, відвислім | на/у відвислій | на/у відвислому, відвислім | на/у відвислих |