відворотний
ВІДВОРОТНИЙ, а, е. 1. Який відштовхує від себе своєю поведінкою, зовнішнім виглядом і т. ін.; противний, гидкий, огидний. Як зненавиділа, то й дивитись не хоче на його - якийсь одворотний став він їй (Вас., І, 1959, 251); Григорій поклав ложку, їжа не йшла йому, стала відворотною, огидною (Епік, Тв., 1958, 109); Сам він [Потоцький] був людиною малокультурною, брутальною, а суміш побожності, розпусти і гордині робили його й зовсім одворотним (Панч, Гомон. Україна, 1954, 267).
2. заст. За повір'ями - який діє проти привороту (чарів). - Не діють корені наговорні, не діють трави одворотні. Жди, доню, горобиної ночі (Шиян, Баланда, 1957, 179).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відворотний | відворотна | відворотне | відворотні |
Родовий | відворотного | відворотної | відворотного | відворотних |
Давальний | відворотному | відворотній | відворотному | відворотним |
Знахідний | відворотний, відворотного | відворотну | відворотне | відворотні, відворотних |
Орудний | відворотним | відворотною | відворотним | відворотними |
Місцевий | на/у відворотному, відворотнім | на/у відворотній | на/у відворотному, відворотнім | на/у відворотних |