відгримілий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відгримілий | відгриміла | відгриміле | відгримілі |
Родовий | відгримілого | відгримілої | відгримілого | відгримілих |
Давальний | відгримілому | відгримілій | відгримілому | відгримілим |
Знахідний | відгримілий, відгримілого | відгримілу | відгриміле | відгримілі, відгримілих |
Орудний | відгримілим | відгримілою | відгримілим | відгримілими |
Місцевий | на/у відгримілому, відгримілім | на/у відгримілій | на/у відгримілому, відгримілім | на/у відгримілих |
відгриміти
ВІДГРИМІТИ, мить; мн. відгримлять; док. Перестати гриміти. Відшуміли, відгриміли грози, засяяв чистий голубий обрій на сході (Цюпа, Назустріч.., 1958, 33);
* Образно. Ще не одгриміли оплески, щасливий молодий поет ще прикладав до серця свою першу збірочку поезій, як на сцену вийшов критик (Кач., II, 1958, 102); // перен. Закінчитися (про що-небудь гучно, бурхливо). В лісах партизанських моєї Вкраїни давно одгриміли бої (Сос., Солов. далі, 1957, 32); Кінчилась війна, відгриміли переможні салюти (Гончар, І, 1954, 444).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відгриму | відгримимо |
2 особа | відгримиш | відгримите |
3 особа | відгримить | відгримать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відгримів | відгриміли |
Жіночий рід | відгриміла | |
Середній рід | відгриміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відгримімо | |
2 особа | відгрими | відгриміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відгримівши |