відзиватися
ВІДЗИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВІДІЗВАТИСЯ, вуся, вешся, док. 1. Відповідати на чий-небудь поклик, звертання; казати що-небудь у відповідь; відгукуватися, відкликатися. [Голос:] Гов, Лукашу, гов? го-го-го-го! А де ти? [Лукаш (відзивається ):] Ось я йду! (Л. Укр., III, 1952, 205); Іван Голуб прокинувся серед ночі. - Давай закуримо, Васо... Але Васо не відзивався (Дмит., Наречена, 1959, 109); - Старче Йване! Старче Йване! - довго кликали посланці, -а внизу лиш море вило, та не відізвавсь Іван (Фр., XI, 1952, 211); // Подавати голос у відповідь на той чи інший звук (про тварин). Як тілько гончі заганяли, Загавкали, заскавучали, То муцик, вирвавшись на двір, На голос гончих одізвався (Котл., І, 1952, 181); // діал. Говорити до кого-небудь. [Мати:] А ти, братуню, вже б не відзивався, коли не зачіпають! (Л. Укр., III, 1952, 226); * Образно. На недалекій дзвіниці відізвався тоненький дзвоник.. на знак, що зараз починається вечірня (Мак., Вибр., 1954, 203).
2. Звучати у відповідь на якийсь звук, голос; відбиватися. В ярах відзивався відгомін (Коб., І, 1956, 442); - Г-ей! - кликав Іван перед себе. - Г-ей! - відізвалось глухо на його поклик, як з-під води (Коцюб., II, 1955, 327).
3. Висловлювати думку про кого-, що-небудь; давати оцінку комусь, чомусь. Про артисток Кропивницького Руденко одзивається скептично, але він їх давно не бачив (Л. Укр., V, 1956, 218); Ні про кого із тих, хто духовно живив Франка, він не відзивався з такою любов'ю.., як про Чернишевського (Рад. літ-во, 3, 1957, 41).
4. у кого, у кому-чому, перен. Давати про себе знати; виявлятися (про почуття, думки і т. ін.). - Таке весілля зроблю, що ну! щоб туга не відзивалася ні в мене, ні в тебе! (Кв.-Осн., II, 1956, 349); Наче сам я серед гаю. Бачу Леніна чоло. І його думки далекі Відзиваються в мені (Воронько, Тепло.., 1959, 16); Далеко не кожний Ваш вірш одізвався так мені десь аж в глибині серця, як оці картки "Із дневника" (Л. Укр., V, 1956, 432); Це зітхання відізвалося у вухах Бояринова гучніше за постріл (Ткач, Моряки, 1948, 42).
@ Відізвуться (відізвалися) кому чиїсь сльози (слізки) - прийдеться (прийшлося) кому-небудь за щось відповідати. Одізвуться вовкові коров'ячі слізки (Номис, 1864, № 4099).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відзиваюся | відзиваємося |
2 особа | відзиваєшся | відзиваєтеся |
3 особа | відзивається | відзиваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відзиватимуся | відзиватимемося |
2 особа | відзиватимешся | відзиватиметеся |
3 особа | відзиватиметься | відзиватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відзивався | відзивалися |
Жіночий рід | відзивалася | |
Середній рід | відзивалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відзиваймося | |
2 особа | відзивайся | відзивайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відзиваючись | |
Минулий час | відзивавшись |