відпирати
ВІДПИРАТИ 1, аю, аєш, недок., ВІДПЕРТИ, відіпру, відіпреш, док., перех., розм. 1. рідко. Те саме, що відмикати 1. - Оддай коня, бо піду з дрючком одпирати хлів, - гукав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 375); Оце опудало погане Латинів город одіпре (Котл., І, 1952, 268); Нічліг тільки що одперли (Тесл., Вибр., 1950, 46).
2. Силою змушувати відступити назад; відтискувати. - Як же її [татарву] геть уже відперли на низ,.. - живуть собі наші козаки та наживаються (Мирний, І, 1954, 183); // Протидіяти натискові. Хмари снігу.. розпинали широкі свої крила, відпирали напір дикого вихру (Коб., І, 1956, 552); * Образно. Смерти не одперти (Номис, 1864, № 8240).
3. тільки док., фам. Віднести щось важке, напружуючись. Відпер у млин мішок жита (Сл. Гр.).
ВІДПИРАТИ 2, аю, аєш, недок., ВІДІПРАТИ, відперу, відпереш; мин. ч. відіправ, ла, ло; док., перех. Перучи, відмивати бруд з одягу, білизни тощо. - Цієї весни куряна буря ішла якась масляниста.. Так, було, насіче за день, що потім не відмиєшся, одягу не відпереш - хоч повикидай (Гончар, Тронка, 1963, 280); // Перучи, робити чистою білизну тощо.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпираю | відпираємо |
2 особа | відпираєш | відпираєте |
3 особа | відпирає | відпирають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпиратиму | відпиратимемо |
2 особа | відпиратимеш | відпиратимете |
3 особа | відпиратиме | відпиратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відпирав | відпирали |
Жіночий рід | відпирала | |
Середній рід | відпирало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпираймо | |
2 особа | відпирай | відпирайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відпираючи | |
Минулий час | відпиравши |