відпихати
ВІДПИХАТИ, аю, аєш, недок., ВІДІПХНУТИ і рідко ВІДПИХНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Пхаючи когось або щось, відсувати, відстороняти від кого-, чого-небудь. Настя кидається до Марусі обороняти. Татарин одпихає її (Н.-Лев., II, 1956, 434); Юрський обминав студентів, декого відпихав (Ле, Міжгір'я, 1953, 384); - Брешеш! - крикнув Денис, відіпхнувши хлопця від себе (Кв.-Осн., II, 1956, 419); Коли колода виринула перед ним, він відіпхнув її з нелюдською силою (Галан, Гори.., 1956, 14).
2. перен., розм. Відштовхувати, віддаляти когось від себе байдужістю або поганим ставленням, вчинком і т. ін. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць у душу і що не відпихають холодом (Л. Укр., V, 1956, 340); І як було [Оксані] не повірити, як зректися надзвичайного щастя, відіпхнути Олексія, не слухати його речей солодких? (Л. Янов., І, 1959, 35).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпихаю | відпихаємо |
2 особа | відпихаєш | відпихаєте |
3 особа | відпихає | відпихають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпихатиму | відпихатимемо |
2 особа | відпихатимеш | відпихатимете |
3 особа | відпихатиме | відпихатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відпихав | відпихали |
Жіночий рід | відпихала | |
Середній рід | відпихало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпихаймо | |
2 особа | відпихай | відпихайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відпихаючи | |
Минулий час | відпихавши |