відплата
ВІДПЛАТА, и, ж., книжн. Дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло; помста. Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату. Хоча би трупом всі лягли (Котл., І, 1952, 259); Але не час оплакувать руїни: пора відплати, помсти настає (Тич., II, 1957, 158); // Сумний наслідок якихось нерозважливих вчинків тощо. Перед Христею стояло безнадійні скитання - відплата за ті розкоші, які приходилося пережити (Мирний, III, 1954, 399).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відплата | відплати |
Родовий | відплати | відплат |
Давальний | відплаті | відплатам |
Знахідний | відплату | відплати |
Орудний | відплатою | відплатами |
Місцевий | на/у відплаті | на/у відплатах |
Кличний | відплато | відплати |
відплатити
ВІДПЛАТИТИ див. відплачувати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відплачу | відплатимо |
2 особа | відплатиш | відплатите |
3 особа | відплатить | відплатять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відплатив | відплатили |
Жіночий рід | відплатила | |
Середній рід | відплатило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відплатімо | |
2 особа | відплати | відплатіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відплативши |