відповідник
ВІДПОВІДНИК, а, ч., лінгв. Слово однієї мови, що означає таке саме поняття, як і слово іншої мови. Іноді словник Грінченка збивається своїм характером на словник тлумачний, не даючи російських відповідників до українських слів (Рильський, III, 1956, 66); Перекладачеві поталанило знайти в своїй рідній [болгарській] мові потрібні відповідники для вираження іскристого гумору, незвичайної дотепності і чарівної граційності поетичного слова Котляревського (Вітч., 2, 1961, 181).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відповідник | відповідники |
Родовий | відповідника | відповідників |
Давальний | відповідникові, відповіднику | відповідникам |
Знахідний | відповідник | відповідники |
Орудний | відповідником | відповідниками |
Місцевий | на/у відповіднику | на/у відповідниках |
Кличний | відповіднику | відповідники |