відпочин
ВІДПОЧИН, у, ч. , рідко. Те саме, що відпочинок. Буду їх [бійців] вітати. Запрошу їх до відпочину, Посаджу на лавці (Мал., 1, 1956, 258); В покої замковім він мешкав самотинно, Хоч Граф запрошував старенького гостинно До його перейти на тихий відпочин (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відпочин | відпочини |
Родовий | відпочину | відпочинів |
Давальний | відпочинові, відпочину | відпочинам |
Знахідний | відпочин | відпочини |
Орудний | відпочином | відпочинами |
Місцевий | на/у відпочині | на/у відпочинах |
Кличний | відпочине | відпочини |
відпочити
ВІДПОЧИТИ див. відпочивати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпочину | відпочинемо |
2 особа | відпочинеш | відпочинете |
3 особа | відпочине | відпочинуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відпочив | відпочили |
Жіночий рід | відпочила | |
Середній рід | відпочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпочиньмо | |
2 особа | відпочинь | відпочиньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відпочивши |