відринути
ВІДРИНУТИ, не, док. 1. неперех. Відступити, відійти від чого-небудь; зійти, стекти з чогось. Мишуню охопили могутні почуття, ..кров відринула від обличчя (Ю. Янов., II, 1954, 139).
2. перех., заст. Відсторонити кого-небудь, відкинути щось. Рідня на неї розгнівалася, одринула від себе, сама мати прокляла свою дочку! (Мирний, I, 1954, 301); [Гретхен:] Спаси! Одринь ганьбу і смерть! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 149).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відрину | відринемо |
2 особа | відринеш | відринете |
3 особа | відрине | відринуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відринув | відринули |
Жіночий рід | відринула | |
Середній рід | відринуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відриньмо | |
2 особа | відринь | відриньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відринувши |