відробіток
ВІДРОБІТОК, тку, ч. Повертання боргу працею. Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав; я і взяла на одробіток (Барв., Опов.., 1902, 299); Про ті шість років одробітку Микола тоді не думав (Скл., Легенд, начдив, 1957, 11); // перев. мн. У дореволюційний період - виконання різних робіт поміщикові, куркулеві або попові за орендування землі, позичені гроші, продукти тощо. - Я оце надумала... пішов би ти до пана, попрохав би грошей на відробітки... (Коцюб., І, 1955, 93); Землю піп ухитрявся обробляти й збирати урожай бідняцькими відробітками за хрестини, похорони та вінчання (Козл., Сонце.., 1957, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відробіток | відробітки |
Родовий | відробітку | відробітків |
Давальний | відробіткові, відробітку | відробіткам |
Знахідний | відробіток | відробітки |
Орудний | відробітком | відробітками |
Місцевий | на/у відробітку | на/у відробітках |
Кличний | відробітку | відробітки |