відсвіження
ВІДСВІЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. відсвіжити. - Ти поралася нині до полудня зі мною в господарці, потребуєш тепер відсвіження (Коб., III, 1956, 176); Прагнення поета до свіжого непритертого епітета переростає в тенденцію, властиву творчо-поетичній манері М. Рильського, - як один з прийомів оновлення, відсвіження мовно-художніх засобів і боротьби з мовним штампом (Рад. літ-во, 3, 1965, 74).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відсвіження | відсвіження |
Родовий | відсвіження | відсвіжень |
Давальний | відсвіженню | відсвіженням |
Знахідний | відсвіження | відсвіження |
Орудний | відсвіженням | відсвіженнями |
Місцевий | на/у відсвіженні | на/у відсвіженнях |
Кличний | відсвіження | відсвіження |