відсік
ВІДСІК, у, ч. Ізольована частина судна. Біля відсіку стоїть вартовий (Корн., І, 1955, 68); Самійло Вихор з Павлом Гризловим обійшли всі кубрики й відсіки (Кучер, Чорноморці, 1956, 228); // Ізольована частина якого-небудь приміщення спеціального призначення. Віддалік колгоспники відкривали третій відсік траншеї, в якій зберігалося засилосоване бадилля молодої кукурудзи (Руд., Остання шабля, 1959, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відсік | відсіки |
Родовий | відсіку | відсіків |
Давальний | відсікові, відсіку | відсікам |
Знахідний | відсік | відсіки |
Орудний | відсіком | відсіками |
Місцевий | на/у відсіку | на/у відсіках |
Кличний | відсіку | відсіки |