відхилений
ВІДХИЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відхилити 1, 3. Двері були відхилені трохи в сіни (Головко, II, 1957, 71); // відхилено, безос. присудк., сл. Задум [сценарію про наших героїв в Арктиці] було відхилено керівництвом, яке поставило вимогу, щоб я спішно написав "що-небудь таке" про сучасне наше життя на Україні (Довж., І, 1958, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відхилений | відхилена | відхилене | відхилені |
Родовий | відхиленого | відхиленої | відхиленого | відхилених |
Давальний | відхиленому | відхиленій | відхиленому | відхиленим |
Знахідний | відхилений, відхиленого | відхилену | відхилене | відхилені, відхилених |
Орудний | відхиленим | відхиленою | відхиленим | відхиленими |
Місцевий | на/у відхиленому, відхиленім | на/у відхиленій | на/у відхиленому, відхиленім | на/у відхилених |