відштовхувати
ВІДШТОВХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШТОВХНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. від кого - чого і без додатка. Штовхаючи, відкидати, відсувати; відпихати. Іван недбайливо одштовхує його назад (Ю. Янов., IV, 1959, 115); Мати обв'язує човен і відштовхує його від берега (Донч., V, 1957, 9); Від себе відштовхнув гонець По вінця повний поставець (Бажан, Роки, 1957, 233).
2. Негативним ставленням до кого-небудь віддаляти від себе. - Я розумію - ми розходимось, але в тому, що так сталося, я не винна. Я тільки хотіла б знати, чому ти, Сергію, відштовхуєш мене? (Гур., Новели, 1951, 109); Зараз головне не відштовхнути дитину, не розвіяти того тонкого почуття довір'я і пошани, яке.. вже зародилося (Збан., Малин. дзвін, 1958, 99).
3. Викликати в когось негативні почуття до себе (виглядом, поведінкою і т. ін.); відвертати від себе. Відштовхувала потворна, гидка зовнішність [лакея] (Смолич, І, 1958, 67); Його настирливість спочатку дратувала, відштовхувала, а потім дівчина почала відчувати до цього смаглявого чоловіка непереможну цікавість (Донч., І, 1956, 486); [Руфін:] Сяя думка мене б скоріш від нього відштовхнула (Л. Укр., II, 1951, 445).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відштовхую | відштовхуємо |
2 особа | відштовхуєш | відштовхуєте |
3 особа | відштовхує | відштовхують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відштовхуватиму | відштовхуватимемо |
2 особа | відштовхуватимеш | відштовхуватимете |
3 особа | відштовхуватиме | відштовхуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відштовхував | відштовхували |
Жіночий рід | відштовхувала | |
Середній рід | відштовхувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відштовхуймо | |
2 особа | відштовхуй | відштовхуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відштовхуючи | |
Минулий час | відштовхувавши |