віко
ВІКО, а, с. Верхня частина діжки, скрині й т. ін., якою їх закривають. Коровай поклали на віці од діжі (Н.-Лев., III, 1956, 73); Скриня була важка. Гнат шарпнув за віко, і віко відскочило (Коцюб., І, 1955, 30); Перші грудочки, перемішані з сльозами, глухо впали на віко домовини (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 153).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віко | віка |
Родовий | віка | вік |
Давальний | вікові, віку | вікам |
Знахідний | віко | віка |
Орудний | віком | віками |
Місцевий | на/у віку | на/у віках |
Кличний | віко | віка |