віконний
ВІКОННИЙ, а, е. Прикм. до вікно 1. Подивився козак Нечай в віконну кватирку (Сл. Гр.); // Признач. для вікна. Віконна рама затремтіла, і всі шибки дико задеренчали (Коцюб., І, 1955, 403); Дід в роздумах підійшов до будівлі, вікна і двері якої були затулені матами, трохи потупцював біля порога, а потім відхилив віконну мату (Стельмах, І, 1962, 418); Віконне скло.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | віконний | віконна | віконне | віконні |
Родовий | віконного | віконної | віконного | віконних |
Давальний | віконному | віконній | віконному | віконним |
Знахідний | віконний, віконного | віконну | віконне | віконні, віконних |
Орудний | віконним | віконною | віконним | віконними |
Місцевий | на/у віконному, віконнім | на/у віконній | на/у віконному, віконнім | на/у віконних |
віконня
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віконня | віконня |
Родовий | віконня | віконь |
Давальний | віконню | віконням |
Знахідний | віконня | віконня |
Орудний | віконням | віконнями |
Місцевий | на/у віконні | на/у віконнях |
Кличний | віконня | віконня |