вільшина
ВІЛЬШИНА, и, ж. 1. Те саме, що вільха. Проліски лізли крізь корені вільшин (Щог., Поезії, 1958, 426); Як п'янко пахне зів'яле листя вільшини, орішини, дуба (Горд., II, 1959, 260).
2. збірн. Вільхові зарості; вільшняк. За водою лука, далі лозові корчі, вільшина (Фр., II, 1950, 25); Човен з розгону увійшов у вузенький рукавчик, під шатро вільшини (Вол., Сади.., 1950, 83).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вільшина | вільшини |
Родовий | вільшини | вільшин |
Давальний | вільшині | вільшинам |
Знахідний | вільшину | вільшини |
Орудний | вільшиною | вільшинами |
Місцевий | на/у вільшині | на/у вільшинах |
Кличний | вільшино | вільшини |