віолончель
ВІОЛОНЧЕЛЬ, і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, середній між скрипкою та контрабасом. Довго бринить іще рівний звук, немов хтось вчепив невидиму струну на віолончелі... (Вас., І, 1959, 277); На естраді музиканти готували свої інструменти - сердито бубонів контрабас і вібрувала віолончель (Десняк, II, 1955, 318).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віолончель | віолончелі |
Родовий | віолончелі | віолончелей |
Давальний | віолончелі | віолончелям |
Знахідний | віолончель | віолончелі |
Орудний | віолончеллю | віолончелями |
Місцевий | на/у віолончелі | на/у віолончелях |
Кличний | віолончеле | віолончелі |