віршувати
ВІРШУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. і неперех. Складати, писати вірші. Не для людей, тієї слави Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! (Шевч., II, 1953, 112); Віршую потроху - і легко так жить (Рильський, Урожай, 1950, 117).
2. перех., перен., рідко. Те саме, що декламувати. А через годину дядько вже сидить на ганку і віршує Міцкевича (Коцюб., І, 1955, 466).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віршую | віршуємо |
2 особа | віршуєш | віршуєте |
3 особа | віршує | віршують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віршуватиму | віршуватимемо |
2 особа | віршуватимеш | віршуватимете |
3 особа | віршуватиме | віршуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віршував | віршували |
Жіночий рід | віршувала | |
Середній рід | віршувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віршуймо | |
2 особа | віршуй | віршуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віршуючи | |
Минулий час | віршувавши |