гаврик
ГАВРИК, а, ч., зневажл. 1. Те саме, що гава 2. - Бельбас, - приказував Сашко, - дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору. Гаврик (Ю. Янов., І, 1958, 336).
2. Людина, яка нічим не виділяється з загальної маси. - У самому місті екзамен тримав, у школу механізації.. Казали - по десять гавриків на одне місце (Збан., Переджнив'я, 1960, 369).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гаврик | гаврики |
Родовий | гаврика | гавриків |
Давальний | гаврикові, гаврику | гаврикам |
Знахідний | гаврика | гавриків |
Орудний | гавриком | гавриками |
Місцевий | на/у гаврику, гаврикові | на/у гавриках |
Кличний | гаврику | гаврики |