гадюченя
ГАДЮЧЕНЯ, яти, с. 1. Маля гадюки (у 1 знач.). Щойно народжені гадюченята вже отруйні і при небезпеці намагаються вкусити ворога (Визначник земноводних.., 1955, 133); * Образно. Перед Великою Вітчизняною війною у фашистсько-гестапівських інкубаторах понавилуплювалося чимало коновальсько-мельнико-бандерівських гадюченят (Вишня, І, 1956, 446); * У порівн. Знову в серце вповзли гадюченятами сумніви (Автом., Щастя.., 1959, 185).
2. перен., зневажл. Про злу, підступну молоду людину. - Не гадюченя, що брехало нам у вічі, треба провчити при нагоді (Тулуб, Людолови, І, 1957, 212); // Уживається як лайливе слово. - Корову забив та ще на мене руку підіймаєш? Ах ти ж гадюченя..! (Шиян, Баланда, 1957, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гадюченя | гадюченята |
Родовий | гадюченяти | гадюченят |
Давальний | гадюченяті | гадюченятам |
Знахідний | гадюченя | гадюченят |
Орудний | гадюченям | гадюченятами |
Місцевий | на/у гадюченяті | на/у гадюченятах |
Кличний | гадюченя | гадюченята |