гайка
ГАЙКА1, и, ж. Металева деталь різних форм з отвором посередині, що мав гвинтову різьбу для нагвинчування на що-небудь (болт, шпильку і т. ін.). Підбіг [Чубинський] до вікна й, не пам'ятаючи, що діє, почав обкручувать гайку (Коцюб., II, 1955, 173); Я допомагав помічникові машиніста чистити паровоз, лазив за ним поміж колесами під самий котел, відгвинчував ослаблі гайки (Сміл., Сашко, 1957, 58).
@ Відпускати (відпустити) гайку - послаблювати вимоги. - Сідай на готове та дивись, не відпусти гайку, - повчав Сагайда Маковейчика, передаючи йому взвод (Гончар, III, 1959, 389); Закручувати (закрутити, підкручувати, підкрутити і т. ін. ) гайку - посилювати вимоги, підтягувати в роботі. - Раз він підкручував усім гайку, то не міг же обминути Барила (Кучер, Трудна любов, 1960, 249); - Підкрутить потрібно гайку! Указать на млявий ріст [у роботі]! (С. Ол., Вибр., 1959, 272); Слабка гайка - про неспроможність або відсутність сили, вміння зробити, виконати що-небудь. - Обушок своє діло зробив... Та ще подекуди й робить... Тільки ви, молодь, щодо обушка - слабка гайка... (Вишня, І, 1956, 257).
ГАЙКА2, и, ж., розм., рідко. Гаяння (гайнування) часу; затримка. Коли б не гайка трапилась у дорозі, може б і встиг на обід (Сл. Гр.); Прикажчик, здавалося б, не мав тепер на віщо скаржитись: ні за лантухами, ні за водою, ні за соломою не було гайки (Л. Янов., І, 1959, 104).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гайка | гайки |
Родовий | гайки | гайок |
Давальний | гайці | гайкам |
Знахідний | гайку | гайки |
Орудний | гайкою | гайками |
Місцевий | на/у гайці | на/у гайках |
Кличний | гайко | гайки |
гайок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гайок | гайки |
Родовий | гайка | гайків |
Давальний | гайкові, гайку | гайкам |
Знахідний | гайок | гайки |
Орудний | гайком | гайками |
Місцевий | на/у гайку | на/у гайках |
Кличний | гайку | гайки |