гармонічний
ГАРМОНІЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до гармонії (див. гармонія1 1). Створюючи мелодичну основу пісень, самодіяльні композитори (або творчі колективи) часто запозичують професіональні прийоми гармонічної структури твору (Мист., 6, 1955, 10); Поряд з мелодичним слухом існує слух гармонічний, який характеризується відчуттям у співзвучності кількох висот в одному тембрі (Рад. психол. наука.., 1958, 16).
2. рідко. Те саме, що гармонійний 2. [Макс:] Жодна мускульна робота не обходиться без участі мозку. Наша мета - гармонічний розвиток всієї людини, - і тіла й душі (Коч., II, 1956, 267).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гармонічний | гармонічна | гармонічне | гармонічні |
Родовий | гармонічного | гармонічної | гармонічного | гармонічних |
Давальний | гармонічному | гармонічній | гармонічному | гармонічним |
Знахідний | гармонічний, гармонічного | гармонічну | гармонічне | гармонічні, гармонічних |
Орудний | гармонічним | гармонічною | гармонічним | гармонічними |
Місцевий | на/у гармонічному, гармонічнім | на/у гармонічній | на/у гармонічному, гармонічнім | на/у гармонічних |