гаснучий
ГАСНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гаснути. Воно [серце] не заклекотало, як колись клекотіло, а тихо жевріло, наче гаснучий жар (Н.-Лев., III, 1956, 221); Це були вже не слова, а останні почуття в його гаснучій душі (Довж., І, 1958, 494); // у знач. прикм. Часто при певних категоріях дослідів ми навмисне застосовуємо повторення гаснучих гальм, щоб зробити їх цілком байдужими (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гаснучий | гаснуча | гаснуче | гаснучі |
Родовий | гаснучого | гаснучої | гаснучого | гаснучих |
Давальний | гаснучому | гаснучій | гаснучому | гаснучим |
Знахідний | гаснучий, гаснучого | гаснучу | гаснуче | гаснучі, гаснучих |
Орудний | гаснучим | гаснучою | гаснучим | гаснучими |
Місцевий | на/у гаснучому, гаснучім | на/у гаснучій | на/у гаснучому, гаснучім | на/у гаснучих |