гвардієць
ГВАРДІЄЦЬ, йця, ч. 1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.). Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Мирний, III, 1954, 282); Солдат, гвардієць, він будує армію нового гвардійського типу, сміливо висуваючи обдаровану молодь (Гончар, Таврія.., 1957, 493); * У порівн. Стояв він струнко, як старий гвардієць (Довж., Зач. Десна, 1957, 99).
2. перен. Передова людина на якому-небудь поприщі; передовик. Гвардієць труда.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гвардієць | гвардійці |
Родовий | гвардійця | гвардійців |
Давальний | гвардійцеві, гвардійцю | гвардійцям |
Знахідний | гвардійця | гвардійців |
Орудний | гвардійцем | гвардійцями |
Місцевий | на/у гвардійці, гвардійцеві | на/у гвардійцях |
Кличний | гвардійцю | гвардійці |