гетьман
ГЕТЬМАН, а, ч. 1. В XVI ст. - виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, з XVII ст. до 1764 р. - начальник козацького війська та верховний правитель України. Найвищою військово-адміністративною і судовою владою на Україні, яка замінила вигнану в ході війни [1648 р.] польську шляхетську владу, була влада гетьмана і генеральної старшини при ньому (Іст. УРСР, І, 1953, 240); Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну Червоні жупани (Шевч., І, 1951, 58); * У порівн. Низько насува [Михайло] шапку чорну на чорні брови і походжає сам оддалік, як гетьман поперед ворогом (Вовчок, І, 1955, 338).
2. Головнокомандуючий збройними силами Польсько - Литовської держави в XVI-XVIII ст.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гетьман | гетьмани |
Родовий | гетьмана | гетьманів |
Давальний | гетьманові, гетьману | гетьманам |
Знахідний | гетьмана | гетьманів |
Орудний | гетьманом | гетьманами |
Місцевий | на/у гетьмані, гетьманові | на/у гетьманах |
Кличний | гетьмане | гетьмани |
гетьманів
ГЕТЬМАНІВ, нова, нове, іст. Належний гетьманові. До них прилаштувався піший сотник Заблудовський і собою завершував цей гоноровитий гетьманів кортеж (Ле, Наливайко, 1957, 338).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гетьманів | гетьманова | гетьманове | гетьманові |
Родовий | гетьманового | гетьманової | гетьманового | гетьманових |
Давальний | гетьмановому | гетьмановій | гетьмановому | гетьмановим |
Знахідний | гетьманів, гетьманового | гетьманову | гетьманове | гетьманові, гетьманових |
Орудний | гетьмановим | гетьмановою | гетьмановим | гетьмановими |
Місцевий | на/у гетьмановому, гетьмановім | на/у гетьмановій | на/у гетьмановому, гетьмановім | на/у гетьманових |