гидь
ГИДЬ, і, ж., розм. 1. Те саме, що гид 1. [Євгеній:] Усюди Кругом не видно! Пітьма, гидь і голод (Фр., IX, 1952, 19).
2. Те саме, що гад 1. З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі, миші (Сл. Гр.); Великою священною війною Фашистську гидь з лиця зітрем! (Бажан, 1, 1946, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гидь | гиді |
Родовий | гиді | гидей |
Давальний | гиді | гидям |
Знахідний | гидь | гиді, гидей |
Орудний | гиддю | гидями |
Місцевий | на/у гиді | на/у гидях |
Кличний | гиде | гиді |
гидити
ГИДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. неперех. Випорожнятися. Вона не могла дати собі ради і тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу та гидили (Коцюб., II, 1955, 51); Вона проклинала все, що попадалось їй на очі,- свиней, курей, поросят, щоб не скугикали, Пірата, щоб не гавкав і не гидив (Довж., Зач. Десна, 1957, 466).
2. перех. Паскудити, бруднити. Хай з пліч злетить їм голова! Щоб нашу землю більш не гидив гидотний змій, що кров спива (Тич., II, 1957, 110).
3. перех., перен. Паплюжити, плямувати. - Я бачив учителів, що перед молодіжжю опльовували й гидили науку і лаяли саму ту молодіж, яка тиснеться до шкіл і задає їм клопоту (Фр., IV, 1950, 323).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гиджу | гидимо |
2 особа | гидиш | гидите |
3 особа | гидить | гидять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гидитиму | гидитимемо |
2 особа | гидитимеш | гидитимете |
3 особа | гидитиме | гидитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гидив | гидили |
Жіночий рід | гидила | |
Середній рід | гидило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гидьмо | |
2 особа | гидь | гидіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гидячи | |
Минулий час | гидивши |