гласний
ГЛАСНИЙ1, а, е. Приступний для широкої громадськості; відкритий, публічний. - Зазнала я таки і того гласного суда! Розсипала я на його чимало карбованчиків (II.-Лев., II, 1956, 16); До того ж - він був певен - тут ніхто не здійснює за ним гласного чи негласного «надзору»... (Сміл., Сад, 1952, 118).
ГЛАСНИЙ2, ного, ч. Член місцевого самоврядування в дореволюційній Росії. Панства було повні хати: .. всі члени земства, чимало губернських гласних і Рубець між ними (Мирний, III, 1954, 288); Повітові земські зібрання складалися з гласних, обраних строком на три роки на трьох самостійних виборчих з'їздах (1ст. УРСР, І, 1953, 481).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гласний | гласні |
Родовий | гласного | гласних |
Давальний | гласному | гласним |
Знахідний | гласного | гласних |
Орудний | гласним | гласними |
Місцевий | на/у гласному, гласнім | на/у гласних |
Кличний | гласний | гласні |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гласний | гласна | гласне | гласні |
Родовий | гласного | гласної | гласного | гласних |
Давальний | гласному | гласній | гласному | гласним |
Знахідний | гласний, гласного | гласну | гласне | гласні, гласних |
Орудний | гласним | гласною | гласним | гласними |
Місцевий | на/у гласному, гласнім | на/у гласній | на/у гласному, гласнім | на/у гласних |