глевкий
ГЛЕВКИЙ, а, е. 1. Схожий на мокру глину; недопечений (про хліб). Глевкий, чорний, як земля, хліб давив у горлі й тріщав у зубах (Н.-Лев., II, 1956, 100); Коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Смолич, Мир.., 1958, 42).
2. перен. Не до кінця сформований; недозрілий. [Деякі парубки:] Молодий ще дуже! Хоч і повно в його голові розуму, так глевкий же ще той розум, - нехай зачерствіє!.. (Кроп., 1, 1958, 66); // Повільний у рухах, неповороткий (про людину). Другий помічник був добродушний, глевкий (Збан., Єдина, 1959, 259).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | глевкий | глевка | глевке | глевкі |
Родовий | глевкого | глевкої | глевкого | глевких |
Давальний | глевкому | глевкій | глевкому | глевким |
Знахідний | глевкий, глевкого | глевку | глевке | глевкі, глевких |
Орудний | глевким | глевкою | глевким | глевкими |
Місцевий | на/у глевкому, глевкім | на/у глевкій | на/у глевкому, глевкім | на/у глевких |