глузливо
ГЛУЗЛИВО. Присл. до глузливий. - П'ю за сміливість!.. - Хе-хе-хе! за сміливість!.. - глузливо шепотить Хо (Коцюб., І, 1955, 170); Писарчукові очі глузливо усміхалися (Десняк, І, 1955. 7); * Образно. Пружно рипів сніг під важкими чобітьми, глузливо всміхався місяць, позираючи на землю з сивого безмежного простору (Кир., Вибр., 1960, 374).