глупо
ГЛУПО, рідко. Присл. до глупий. - А ти по яку зломану [зламану] голову сюди приходиш? - Ого! По зломану голову? - глупо всміхаючись, цідив Цвях (Фр., VII, 1951, 32); // у знач. присудк.сл. - Наївно й непереконливо! - знову вискочив на середину кімнати Мечик. - Смішно і просто глупо! (Донч., V, 1957, 370).