говір
ГОВІР, вору, ч. 1. тільки одн. Звучання розмови; гомін. В німецьких окопах чувся приглушений говір (Кучер, Чорноморці, 1956, 169); * Образно. Ось близько мовою хвиль говорить з берегами океан. Говір то наростав, підносячись до могутнього ревіння, то стихав (Ле, Клен. лист, 1960, 86).
2. лінгв. Те саме, що говірка 1. Опріч знання різних діалектів, треба мати дуже музикальне вухо, щоб зловити усі відтінки говорів (Коцюб., III, 1956, 312); Він.. знав характерні нюанси говору майже кождого села в околиці Дрогобича (Фр., IV, 1950, 273); // тільки одн., розм. Те саме, що говірка 3. Коли бійці входять у темний тунель, Хома Хаєцькай вигукує своїм співучим подільським говором: - ..Так, наче в пекло! (Гончар, І, 1954, 40); * Образно. І скот, і травиця, і навіть каміння - все те мало свій говір, свою мову (Мирний, II, 1954, 48).
3. розм. Різні розмови; поголос, чутки. Той тиждень тільки і було говору та гомону по городу, що за Колісника (Мирний, III, 1954, 381).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | говір | говори |
Родовий | говору | говорів |
Давальний | говорові, говору | говорам |
Знахідний | говір | говори |
Орудний | говором | говорами |
Місцевий | на/у говорі | на/у говорах |
Кличний | говоре | говори |
говорити
ГОВОРИТИ, ворю, вориш, недок. 1. неперех. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а дітки - одно не говорить, друге не ходить, а трете не вміє сидіти, - дрібненькі (Вовчок, І, 1955, 28); І не чув [дід], щоб коли рибка, Як людина, говорила (Гл., Вибр., 1957, 333); // Володіти якою-небудь мовою. - А як я поїду за границю - там же всі говорять або по-французьки, або по-німецьки, то я ж би нічого не розуміла там (Л. Укр., III, 1952, 641); Хазяїн чех, що говорить по-руськи (Коцюб., III, 1956, 322).
2. перех. і неперех. Усно висловлювати думки, погляди; розповідати про що-небудь. Товариш говорив щось нервово (Коцюб., II, 1955, 209); Підвівсь Роман Волошенюк: -Петро говорить діло! (Дор., Три богатирі, 1959, 45); Уміння говорити ясно і просто про найскладніші теоретичні питання було характерною рисою Леніна (Біогр. Леніна, 1955, 24); Говорити тільки про свої льотні справи не вмів [Сашко] і не хотів (Трип., Дорога.., 1944, 27); *0бразно. Стояла я і слухала весну, Вона мені багато говорила (Л. Укр., 1, 1951, 92); // безос. у формі 3 ос. мн. Говорять, що матері сльози гарячі І тверде, міцнеє каміння проймають (Л. Укр., І, 1951, 75); Про Русевича говорять як про людину, що здатна забути про невідкладні справи (Шовк., Інженери, 1956, 59); // перен. Викладати думки, погляди (на письмі, в друкованих працях, картинах і т. ін.). Читав [Гриць] книжки. Говорили ті книжки про право кожного й про волю те право добувати (Мирний, III, 1954, 186); В цих кадрах режисер метафорично говорить про майбутню битву за врожай (Укр.. кіномист., II, 1959, 76); * Образно. З листівок говорив до них [селян] владний і добрий голос (Цюпа, Назустріч.., 1958, 205); // кому, перен. Викликати які-небудь думки, почуття. Рєпін! Як багато говорить це ім'я українському народові! (Рад. Укр., 17.УІ 1951, 1); // Підказувати, провіщати що-небудь. - Ні, я піду межи ті нещасні люди, працею котрих всі жиють.. От куди я піду: так мені говорить моя совість (Коцюб., 1, 1955, 448).
3. неперех. Вести бесіду; розмовляти. Лакеї, конюхи і слуги, Всі кухарі і скороход, Побравшись за руки, ходили І все о плутнях говорили (Котл., 1, 1952, 144); Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була, Сніжинки грали і зоріли Над смутком тихого чола (Рильський, 1, 1956, 29); * Образно. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Шевч., І, 1951, 9); Хлібороб з діда-прадіда, любив Гайченко землю. Вона говорила до нього, вона пахла йому так, як щонайкраща страва в свято (Збан., Переджнив'я, 1960, 14).
@ Говорити загадками - говорити натяками, манівцями. [Юда:] Він любив.. загадками говорити (Л. Укр., III, 1952, 139); Говорити на вітер див. вітер.
4. неперех. перен. Бути доказом чого-небудь, свідчити про щось, указувати на що-небудь. Інтерес до останньої теми [пробудження людських почуттів] говорить нам, що Франко мав велику віру в людей (Коцюб., III, 1956, 40)
5. перех. Проявлятися в чиїх-небудь думках, словах, діях. Вся енергія його спадала, і якийсь голос говорив в нім: «..кінець! Дійшов до краю!» (Коцюб., 1, 1955, 25); [Сергій:] Я знаю, ти горда. І це говорить твоя гордість, а не ти (Мороз, П'єси, 1959, 59); * Образно. І слова Про яр холодний розцвіли гарячі, Про те, як стануть зрячими незрячі, - І правда говорила в них жива (Рильський, 1, 1956, 208).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | говорю | говоримо |
2 особа | говориш | говорите |
3 особа | говорить | говорять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | говоритиму | говоритимемо |
2 особа | говоритимеш | говоритимете |
3 особа | говоритиме | говоритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | говорив | говорили |
Жіночий рід | говорила | |
Середній рід | говорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | говорімо | |
2 особа | говори | говоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | говорячи | |
Минулий час | говоривши |