годящий
ГОДЯЩИЙ, а, е, розм. Придатний для чого-небудь, який відповідає певним вимогам. А тут ще недостатки та нужда гіркая, що ні з чим і вирядити: ні сорочки, ні одежинки годящої (Вовчок, І, 1955, 33); Весь годящий ліс десятники тут же значили крейдою (Мур., Бук. повість, 1959, 138); Давид знову схилився над книжками. Одбирав, які годящі, які оправляти, які на горище (Головко, II, 1957, 99); Минулої осені пішов до Червоної Армії четвертий син - Павло. Коли я почула про це, зраділа, що й четвертого признали здоровим і годящим (Ю. Янов., V, 1959, 156); // рідко. Який має позитивні якості (про людину). Хівря була дівка годяща, була хазяйка (Кв.-Осн., II, 1956, 487).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | годящий | годяща | годяще | годящі |
Родовий | годящого | годящої | годящого | годящих |
Давальний | годящому | годящій | годящому | годящим |
Знахідний | годящий, годящого | годящу | годяще | годящі, годящих |
Орудний | годящим | годящою | годящим | годящими |
Місцевий | на/у годящому, годящім | на/у годящій | на/у годящому, годящім | на/у годящих |