горожанин
ГОРОЖАНИН, а, ч., рідко, 1. Те саме, що городянин. Між горожанами можна було побачити Лейбу Оврамовича, орендаря пана Польського (Мирний, II, 1954, 271); - Чи давно засноване це велике місто? - запитав я одного з горожан (Гончар, Таврія, 1952, 117).
2. заст. Громадянин. - Ми віримо, що ви приїхали з власної ініціативи і цим показали себе чесним і вірнопідданим горожанином своєї батьківщини (Кол., Терен... 1959, 270).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горожанин | горожани |
Родовий | горожанина | горожан |
Давальний | горожанинові, горожанину | горожанам |
Знахідний | горожанина | горожан |
Орудний | горожанином | горожанами |
Місцевий | на/у горожанині, горожанинові | на/у горожанах |
Кличний | горожанине | горожани |