горопаха
ГОРОПАХА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка постійно живе в горі, біді; бідолаха. Здорово знемагав на похмілля, не міг і голови звести горопаха (Гр., II, 1963, 391); Не було в своїй стороні Федорові роботи. 1 він разом з такими ж, як сам, горопахами, не мало поблукав по світі (Збан., Незабутнє, 1953, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горопаха | горопахи |
Родовий | горопахи | горопах |
Давальний | горопасі | горопахам |
Знахідний | горопаху | горопах |
Орудний | горопахою | горопахами |
Місцевий | на/у горопасі | на/у горопахах |
Кличний | горопахо | горопахи |